Головна Думка фахівця

Думка фахівця

 
 
 
Вплив дисертаційних досліджень Мар'яни Байди на сучасну медицину
Думка фахівця

9 березня, 2026

Алергічні захворювання дихальних шляхів залишаються однією з найбільш поширених медичних проблем у світі. Серед них особливе місце посідає алергічний альвеоліт — захворювання легень, яке розвивається через тривале вдихання дрібних частинок органічного пилу, цвілі або інших алергенів. Імунна система реагує на ці речовини надмірно, що спричиняє хронічне запалення легеневої тканини. Це захворювання є актуальною проблемою у багатьох країнах світу, зокрема в тих регіонах Європи та Північної Америки, де працівники регулярно контактують з органічним пилом. Всесвітня організація охорони здоров'я відносить його до професійних захворювань, що потребують подальшого вивчення та вдосконалення підходів до лікування.
Порівняльний аналіз застосування кетопрофену лізинової солі, ібупрофену та парацетамолу в педіатричній практиці при гострому середньому отиті
Думка фахівця

2 березня, 2026

Гострий середній отит (ГСО) є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань у дітей раннього та шкільного віку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ≈80% дітей до 3-річного віку щонайменше один раз у житті переносять цей стан, що суттєво впливає на їхній комфорт, якість життя та навчальну активність. Клінічна картина ГСО характеризується гострим болем у вусі (оталгією), підвищенням температури тіла та іншими проявами запалення середнього вуха [1, 2].
Захворювання вуха в педіатричній практиці: від скринінгу слуху до тактики ведення отитів
Думка фахівця

18 лютого, 2026

Патологія органа слуху є однією з найпоширеніших причин звернення батьків із дітьми раннього віку до педіатра. В межах авторського вебінару висвітлено ключові аспекти діагностики порушень слуху в новонароджених, етіологію та патогенез гострого середнього отиту, принципи раціональної гігієни вуха і показання до консультації отоларинголога. Особливу увагу було приділено руйнуванню поширених міфів щодо причин отиту і догляду за вухами в дітей.
Тривога на первинній ланці: валідований скринінг і доказова фітотерапія
Думка фахівця

16 лютого, 2026

Автори:
Протягом останніх років, коли щоденний стрес, соціально-економічна невизначеність, нескінченні зміни повсякденного життя стали звичною буденністю, щоразу більше українців мають справу із тривожністю, пригніченістю та дедалі частішими депресивними переживаннями. Невблаганна статистика констатує: майже 25% населення центральних районів країни скаржаться на постійну тривогу, 34% має ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР) [20]. У світі також спостерігають схожу динаміку: ≈⅓ населення земної кулі протягом свого життя скаржиться на тривожні чи депресивні симптоми [1], а глобальна поширеність тривожності становить 25,8% [8].
Оніхомікози в клінічній практиці: сучасні наукові дані та проблемні питання курації хворих
Думка фахівця

16 лютого, 2026

Мікотичні інфекції є актуальною проблемою і значним тягарем для вітчизняної охорони здоров’я. У цьому матеріалі провідні українські експерти розглядають низку питань щодо сучасних діагностичних підходів у виявленні оніхомікозів, темпів зростання резистентності до протигрибкових засобів, а також розповідають про нові терапевтичні можливості у сфері дерматології.
Теноксикам: новий стандарт ефективного та безпечного знеболення
Думка фахівця

11 лютого, 2026

У сучасній клінічній практиці контроль болю є одним із ключових завдань лікарів різних спеціальностей. За даними призначень, у неврологів лідерами ін’єкційної терапії залишаються диклофенак та декскетопрофен, у терапевтів – ​диклофенак і мелоксикам, а у травматологів – ​декскетопрофен та диклофенак.
Когнітивний резерв і нові підходи до його підтримки та збереження
Думка фахівця

10 лютого, 2026

Когнітивне здоров’я є важливою складовою загального добробуту та професійної ефективності у дорослому віці. Ранні порушення уваги та пам’яті мають чітке структурно-метаболічне підґрунтя
Простатит, дизурія, еректильна дисфункція: зміна парадигми
Думка фахівця

6 лютого, 2026

За матеріалами конференції
Гіперурикемія у складі кардіоренометаболічного синдрому: спостерігати чи лікувати?
Думка фахівця

31 січня, 2026

Гіперурикемія дедалі частіше розглядається як важливий компонент кардіоренометаболічного синдрому. Вона пов’язана не лише із подагрою, але й з артеріальною гіпертензією (АГ), хронічною хворобою нирок (ХХН), ожирінням та інсулінорезистентністю. Підвищений рівень сечової кислоти (СК) спричиняє прогресування кардіоваскулярних і ниркових ускладнень та асоційований зі зростанням загальної смертності. Ефективне ведення осіб із гіперурикемією потребує мультидисциплінарної взаємодії кардіолога, ревматолога й нефролога, спрямованої на зниження кардіоренометаболічного ризику та поліпшення довгострокового прогнозу. Під час ІХ Національного конгресу ревматологів України, що відбувся в листопаді у Києві, експерти представили клінічні випадки і обговорили стратегії лікування кардіоренометаболічного синдрому із позицій трьох спеціальностей – ​кардіології, нефрології та ревматології.
Вірус-асоційовані ревматичні захворювання: клінічне різноманіття та діагностичні виклики
Думка фахівця

31 січня, 2026

За матеріалами навчального циклу «Академія сімейного лікаря»
Катаксол у комплексному веденні катаракти
Думка фахівця

31 січня, 2026

Катаракта, одна із провідних причин сліпоти у світі, тісно пов’язана з ушкодженням епітеліальних клітин кришталика, спричиненим хронічним окисним стресом. Основними чинниками, що сприяють її формуванню, є старіння, артеріальна гіпертензія та цукровий діабет, які посилюють дисбаланс між утворенням вільних радикалів й антиоксидантним захистом. З огляду на високу глобальну поширеність катаракти тягар пов’язаних із нею порушень зору є значним, що підкреслює необхідність фармакологічних стратегій як доповнення до хірургічних втручань. Особливу увагу привертають антиоксидантні засоби, здатні стабілізувати білкові структури кришталика та уповільнювати прогресування патологічних змін, забезпечуючи патогенетичну профілактику й підтримку якості життя пацієнтів.
Помалідомід у лікуванні рецидивуючої і рефрактерної множинної мієломи: сучасні дані та клінічні перспективи
Думка фахівця

28 січня, 2026

Множинна мієлома (ММ) потребує послідовного застосування кількох ліній терапії, і саме тому питання доступності ефективних препаратів набуває особливої ваги. Імуномодулятори цілком заслужено стали наріжним каменем лікування цієї патології, адже вони входять до більшості схем першої, другої та наступних ліній терапії. Група імуномодулюючих препаратів, до якої належать талідомід, леналідомід та помалідомід, тривалий час була об’єктом клінічного вивчення, і сьогодні ми маємо достатньо даних про їхнє чітко визначене місце в терапевтичних алгоритмах.