Прощальное слово
Короткая жизнь подвижника эндокринной хирургии
Безвременно, вследствие обострившегося недуга, ушел из жизни один из создателей и директор Украинского научно-практического центра эндокринной хирургии, трансплантации органов и тканей Минздрава Украины Александр Сергеевич Ларин. Ему было всего 59…
Это был человек действия. Полезного, необходимого людям и стране. После окончания Луганского медицинского института Александр Ларин, выбравший для себя хирургию, прошел интернатуру в столичных клиниках. Его учителем стал виртуоз эндокринной хирургии, авторитетный ученый, член-корреспондент НАМН Украины Игорь Васильевич Комиссаренко.
После Чернобыльской катастрофы стало ясно: основным направлением диагностики и хирургического лечения становится рак щитовидной железы у детей и взрослых из радиоиндуцированных районов Украины. Профессиональное мастерство и известность Ларина росли, его потенциал должным образом оценили в Японии. Отечественные специалисты в области эндокринологии все более отчетливо осознавали, что эндокринная хирургия требует новых путей развития.
И в 1994 г., в соответствии с указом президента Украины, усилиями в первую очередь И. Комиссаренко и А. Ларина был организован инновационный центр. Так в недрах Института эндокринологии и обмена веществ имени академика В.П. Комиссаренко возник этот форпост помощи тысячам людей.
Защитив в 2001 году кандидатскую, а в 2009-м – докторскую диссертации, Александр Ларин совершенствовался и как врач, и как лидер отрасли.
В 1999-м он окончил Национальную академию государственного управления, получив статус магистра. Таким образом, у него было уже три высшие квалификационные категории по специальностям «Хирургия», «Эндокринология» и «Организация охраны здоровья».
В 2000 г. Александр Сергеевич полностью сосредоточился на деятельности Центра как его энергичный и харизматичный лидер. И учреждение начало стремительно обновляться.
Ныне здесь сосредоточен внушительный кадровый и научный потенциал: 29 докторов и кандидатов наук, около 50 врачей высшей категории. Консультативная поликлиника, уникальное подразделение диабетической стопы, эндокринологическое отделение, службы лучевой и функциональной диагностики – во все это заслуженный врач Украины, профессор Александр Ларин вложил душу и страсть, умело преодолевая не только профессиональные, но и организационные сложности.
Внушителен перечень открытий и нововведений А.С. Ларина. Например, в 2006 г., по инициативе Европейской тиреоидной ассоциации, при непосредственном участии украинского ученого А.С. Ларина был подготовлен общеевропейский консенсус диагностики и дифференцированного лечения рака щитовидной железы.
Впервые в Украине А. Ларин накопил собственный опыт рекомбинантного использования тиреотропика человека для подготовки такого рода онкобольных к дальнейшей радиойодтерапии. Александр Сергеевич внедрил метод электрофизиологического мониторинга гортанных нервов при сложных анатомических вариантах операций на щитовидной железе.
Это лишь малая часть проектов, инициатив, научных предвидений в палитре этого талантливого врача, хирурга, новатора. И вот теперь приходится говорить: все остается людям…
Вспоминая эту внезапно оборвавшуюся жизнь человека, обладавшего подлинным даром творчества и созидания, понимаешь: деятельность профессора А. Ларина, его идеи должны получить свое развитие. В этом – его завещание единомышленникам и коллегам.
Спите спокойно, дорогой Александр Сергеевич!
Юрий Виленский
Тематичний номер «Хірургія, Ортопедія, Травматологія, Інтенсивна терапія» № 3 (33), вересень 2018 р.
СТАТТІ ЗА ТЕМОЮ Хірургія, ортопедія та анестезіологія
Дисфагія є поширеним явищем у пацієнтів відділення інтенсивної терапії (ВІТ), але вона часто залишається недостатньо розпізнаною та неконтрольованою, незважаючи на те що пов’язана з небезпечними для життя ускладненнями, тривалим перебуванням у ВІТ та госпіталізацією. Запропонований у статті експертний висновок щодо діагностики й лікування дисфагії розроблений на основі доказових клінічних рекомендацій та думок лікарів-практиків. Автори рекомендують прийняти ці клінічні алгоритми для надання стандартизованої та високоякісної допомоги, яка передбачає своєчасний систематичний скринінг, оцінку та лікування дисфагії в екстубованих пацієнтів і пацієнтів із трахеостомою у ВІТ. ...
Больовий синдром при хронічних ранах є рутинним явищем хірургічної практики. Рана вважається такою, що тривало не загоюється, якщо, незважаючи на відповідну терапію та достатній термін лікування (4-6 міс), відсутні або практично відсутні ознаки загоєння. Неопіоїдні та опіоїдні анальгетики є основними препаратами, що застосовуються для лікування больового синдрому при ранах. На науково-практичній конференції «Міждисциплінарний підхід у лікуванні коморбідних хірургічних пацієнтів», що відбулася наприкінці 2023 року, тему менеджменту хронічної ранової хвороби представив у доповіді «Контроль болю в хірургії ран та трофічних дефектів м’яких тканин різної етіології» завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії Національного університету охорони здоров’я України ім. П.Л. Шупика (м. Київ), доктор медичних наук, професор Сергій Іванович Саволюк. Ключові слова: ранова хвороба, трофічна виразка, ВАК-терапія, больовий синдром, нестероїдні протизапальні препарати, Дексалгін®....
Актуальність проблеми переломів на сьогодні не залишає сумнівів, зокрема в контексті старіння населення та поширеності остеопорозу. Кальцій та вітамін D, виконуючи ключову роль у формуванні та підтриманні щільності кісткової тканини, є необхідними елементами для успішної профілактики переломів, особливо у вразливих груп населення. Також важливим є достатній рівень кальцію та вітаміну D в організмі для оптимального зрощення переломів і посттравматичної зміни кісток. У цьому контексті велике значення має вибір конкретного комплексу Са + D із позицій ефективності, безпеки та високого комплаєнсу. Ключові слова: остеопороз, крихкість кісток, кальцій, вітамін D, профілактика переломів. ...
З установленням центральних венозних катетерів (ЦВК) пов’язані різноманітні ускладнення, включаючи ті, що зумовлені безпосередньо введенням і/або доступом, через який уводиться катетер, а також віддалені (>1 тижня) ускладнення, такі як дисфункція катетера, стеноз або тромбоз центральної вени та розвиток інфекції. Кількість і тяжкість ускладнень зростають зі збільшенням розміру катетера, кількості використовуваних катетерів та часу їх перебування в організмі. У статті наведено огляд сучасних даних щодо ускладнень, пов’язаних із ЦВК, а також стратегії їх профілактики та лікування. Ключові слова: центральний венозний катетер, ускладнення, пункція артерії, пневмоторакс, тромбоз центральної вени, інфекції кровотоку, дисфункція катетера. ...