У попередньому випуску «Медичної газети «Здоров’я України» ми поцікавилися
в провідних спеціалістів профільної галузі й улюблених авторів нашого видання їхніми міркуваннями щодо подій у світовій та українській медицині, які приніс минулий, 2016-й, рік. Продовжуємо збирати думки та враження, побажання і прогнози на 2017 рік.

01_povoroznuk

Президент Української асоціації остеопорозу та Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань кістково-м’язової системи, директор Українського науково-медичного цент­ру проблем остеопорозу, керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д. Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Владислав Володимирович Поворознюк:

– Минулий рік був непростий, але продуктивний. Подією, що запам’яталася найбільше, став II Міжнародний симпозіум Bone & Joint Diseases and Age, організований 9-11 березня 2016 р. у Львові спільними зусиллями Української асоціації остеопорозу, Австрійського товариства з дослідження кісткової тканини і мінерального обміну і Словацького товариства остеопорозу і метаболічних захворювань кісткової тканини за підтримки Міжнародної асоціації остеопорозу (IOF) та Європейського товариства клінічних та економічних аспектів остеопорозу і остеоартрозу (ESCEO).
Для участі в симпозіумі Україну вперше відвідав президент Міжнародної асоціації остеопорозу (IOF), професор Дж. Каніс. З об’ємними доповідями виступили професор Дж. Каніс (Велика Британія), президент ESCEO Ж.-І. Реджінстер (Бельгія), професор Н. ­Бінклі (США), професор Ю.  Пайєр (Словакія), професор Г. Реш (­Австрія), професор Д. Ханс (Швейцарія), професори Я. ­Бадурський, Е. Червінський та Ю. ­Константинович (Польща), професори М. Маскаренас та А. Барбоза (Португалія), Л. Ходинка (Угорщина), а також провідні вчені з інших країн світу. Науковий захід подібного масштабу Українська асоціація остеопорозу проводила вперше. На симпозіумі обговорювалося багато актуальних питань, у тому числі створення української версії FRAX – методу оцінки 10-річного ризику остеопоротичних переломів, який включений до більшості європейських та американських рекомендацій з профілактики і лікування остеопорозу.
13-17 березня 2016 року в м. Яремче відбулася IX Міжнародна школа-семінар «Захворювання кістково-м’язової системи та вік», на якій професори М. Маскаренас, Н. Бінклі та інші поділилися своїм досвідом з фахівцями з різних регіонів України. Ще одна щорічна школа-семінар, присвячена питанням діа­гностики, профілактики та лікування захворювань кістково-м’язової системи, з успіхом пройшла в м. Яремче в серпні минулого року.
Яскраві враження залишила участь української делегації в роботі Міжнародного конгресу IOF-ESCEO (14-17 квітня 2016 року, м. Малага, Іспанія), на якому ми представили результати власних досліджень.
21-22 квітня 2016 р. Буковинський державний медичний університет спільно з Інститутом геронтології та Українською асоціацією остеопорозу вперше в Україні провели науково-практичну конференцію з міжнародною участю «Дефіцит вітаміну D і йоду: вплив на здоров’я і старіння людини». У цілому підвищена увага до проблеми дефіциту і недостатності вітаміну D є важливою для нашої країни. На підтвердження цього 1 грудня 2016 року в м. Києві відбувся I Міжнародний форум «Дефіцит вітаміну D – проблема національного масштабу», в роботі якого взяли участь світові лідери з вивчення вітаміну D, професори М. Холік (США) і П. Плудовскі (Польща). У підготовці форуму діяльну участь брало українське відділення EVIDAS (Європейська асоціація з вивчення вітаміну D), яке очолює В. В. Поворознюк.  – Прим. ред.
У вересні минулого року українська делегація взяла участь у XVI Середземноморському конгресі ревматологів і I Ревматологічному конгресі Боснії і Гецоговини, місцем проведення яких було обрано місто Сараєво. У жовтні 2016-го Українська асоціація остеопорозу брала участь в організації VI Національного конгресу геронтологів і геріатрів України; учасниками нашої секції були професори Г. Реш, Д. Ханс, Н. Бінклі, М. Мас­каренас.
Українська асоціація остеопорозу активно спів­працює із зарубіжними профільними асоціаціями в проведенні спільних наукових форумів. Так, 21-22 червня 2016 року в Лісабоні відбулася перша спільна міжнародна конференція Української та Португальської асоціацій остеопорозу. Наша доповідь, присвячена результатам дослідження саркопенії в українських жінок (В. В. Поворознюк, Н. І. Дзерович), була визнана найкращою на цій конференції. Українська делегація також взяла участь у міжнародній робочій нараді з проблеми дефіциту та недостатності вітаміну D, що проходила в столиці Португалії.
Ще один спільний проект – українсько-австрійський симпозіум за участю Австрійського товариства з дослідження кісткової тканини і мінерального обміну й Української асоціації остеопорозу (8-9 грудня 2016 року, м. Відень, Австрія). Багато років у тісній співпраці з професором Г. Решем ми організовуємо цей симпозіум, у ньому беруть участь фахівці з багатьох європейських країн.
Приємно відзначити великий інтерес до результатів українських досліджень. У 2016 р. Українська асоціація остеопорозу отримала нагороду Словацького товариства остеопорозу і метаболічних захворювань кісток за видатні досягнення у вивченні метаболізму кісткової тканини. У червні 2016 р. на щорічній зустрічі Міжнародної асоціації з клінічної денситометрії (ISCD) у м. Голуей (Ірландія) мені випала честь отримати нагороду ISCD за лідерство і видатні досягнення в області діагностики остеопорозу та інших захворювань кісткової тканини. Крім того, ми вперше отримали грант від Американської асоціації досліджень кісткової тканини і мінерального обміну (ASBMR), завдяки якому Н. І. Дзерович змогла представити результати нашої спільної роботи на міжнародному форумі в м. Атланта (США).
Значимою подією став вихід монографії «Саркопенія» (автори В. В. Поворознюк, Н. Бінклі, Н. І. Дзерович, Р. В. Поворознюк) – одного з перших у Європі видань, присвячених виключно проблемі саркопенії. Радіємо успіхам учнів: минулого року захищено докторські дисертації (Н. І. Дзерович і Т. В. Орлик, керівник – професор В. В. Поворознюк); кандидатські дисертації (М.А. Гаркуша, керівник – професор В. В. Поворознюк; С. П. Крочак, керівник – доктор медичних наук Н. В. Григор’єва.  – Прим. ред.).
І звичайно, ми продовжували активні наукові дослідження. Отримано патент на спосіб ранньої діагностики гетеротопічної осифікації у хворих з травмою хребта і спинного мозку. Вагомим результатом спільних епідеміологічних досліджень Українського науково-медичного центру проблем остео­порозу та Інституту геронтології НАМН України за підтримки Української асоціації травматологів та ортопедів (дослідження СТОП) стало створення української версії FRAX. У її створенні разом з українськими спеціалістами брали участь провідні експерти з Великої Британії (Дж. Каніс, Є. МакКлоскі, Г. Йохансон). З метою більш ефективного впровадження цього методу в клінічну практику в грудні 2016 р. ініційовано серію телемостів із фахівцями з регіонів та науково-практичних конференцій. Спеціально для цього проекту президент IOF, професор Дж. Каніс підготував відео­звернення до українських фахівців, присвячене цій визначній події.
У 2017 році хочу побажати всім працівникам охорони здоров’я нашої країни плідної праці, задоволення від успіхів, наснаги та оптимізму.

Коваленко_вн

Директор ДУ «Наці­о­нальний науковий центр «Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска», почесний член Європейського товариства кардіологів, Американської колегії кардіологів, Європейської та Все­світньої антиревматичної ліги, президент Асоціації кардіологів України, президент Асоціації ревматологів України, академік НАМН України, доктор медичних наук, професор Володимир Миколайович Коваленко:

– Серед подій, якими ознаменувався 2016 рік у кардіології, хочу особливо відзначити такі. По-перше, рік був двічі ювілейним для нашого закладу – ми відзначили 80 років з дня заснування установи та 140 років з дня народження академіка М. Д. Стражеска. У 2016-му членами Асоціації кардіологів та Асоціації судинних хірургів було ініційовано проведення року серця в Україні. У рамках цієї ініціативи відбулася ціла низка заходів, що мали на меті подальше втілення у вітчизняну кардіологію новітніх методів діагностики, профілактики, лікування серцево-судинних захворювань. Особливий акцент було зроблено на реабілітації пацієнтів з кардіоваскулярною патологією, що має надзвичайне значення в умовах сьогодення, коли смертність від серцево-судинних захворювань в Україні сягає майже 68%. Цей показник, на жаль, є одним з найвищих у світі. З метою покращення ситуації у 2016 р. розроблено проект 5-річної програми з профілактики, лікування та реабілітації хворих кардіологічного профілю. Ця програма узгоджена з активним реформуванням системи охорони здоров’я України, коли пріоритетного значення набуває первинна ланка медичної допомоги. Однією з провідних ідей документа є забезпечення наступності кардіологічної допомоги населенню, також велика увага приділяється необхідності наукового супроводу програм, використання ­високотехнологічних методів діагностики та лікування, що розробляються та втілюються в життя, зокрема, у стінах нашого закладу.
У 2016 р. було завершено розробку клінічних протоколів і настанов, що стосуються ведення пацієнтів з основними захворюваннями серцево-судинної системи. Йдеться про такі патологічні стани, як гострий коронарний синдром, ішемічна хвороба серця, порушення серцевого ритму, серцева недостатність. Завдяки цьому вітчизняна кардіологія сьогодні на всіх рівнях послуговується уніфікованими європейськими і світовими принципами надання допомоги. Визначною науковою подією 2016 року також вважаю успішне проведення XXVII Національного конгресу кардіологів, участь у якому взяли понад 3,5 тис. лікарів з усіх куточків України та провідні закордонні спеціалісти. Головним підсумком заходу стало усвідомлення того, що сьогодні нам потрібно не лише забезпечити високий рівень надання медичної допомоги, а й підвищити рівень наукових розробок, підтримати тих ентузіастів, які втілюють прогресивні ідеї в повсякденну практику.
Співробітники Інституту кардіології ім. М. Д. Стражеска традиційно займаються також проблемою ревматичних захворювань. Основними нововведеннями в цій галузі минулого року стали розробка і втілення сучасних принципів ведення хворих на ревматоїдний артрит з акцентом на використанні біологічної терапії. Великим досягненням можна вважати забезпечення наступності лікування біологічними препаратами хворих на ювенільний ревматоїдний артрит незалежно від віку, адже досить сер­йозною проблемою до 2016 р. було дотримання режиму терапії, яку пацієнти розпочинали в дитячому чи підлітковому віці. Разом з європейськими експертами нам вдалося імплементувати сучасну етапну систему, що дозволяє зробити лікування хворих безперервним та адекватним. Це має сприяти зменшенню рівня інвалідизації населення внаслідок такого тяжкого захворювання, як ревматоїдний артрит.
Насамкінець мені б хотілося побажати всім лікарям України міцного здоров’я, наснаги і віри в те, що складні реформи, через які ми наразі проходимо, будуть сприяти реальному покращенню ситуації у вітчизняній системі охорони здоров’я.

Vitovska

Головний позаштатний спеціаліст МЗ України зі спеціальності «Офтальмологія», завідувач кафедри офтальмології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор Оксана Петрівна Вітовська:

– Мені б хотілося відзначити, що світова та українська офтальмологія щороку робить величезний крок уперед. Не став винятком і 2016-й. Серед найбільш важливих і прогресивних досягнень у лікуванні офтальмологічних хвороб варто відзначити впровадження в клінічну прак­тику так званого біонічного ока – ретинального імпланта, що встановлюється під сітківку ока та дозволяє замінити ушкоджені фоторецептори; імплант з’єднується із зовнішньою камерою окулярів, завдяки чому пацієнт отримує предметний зір. Ця технологія відкриває насправді величезні лікувальні перспективи та дозволяє повертати до повноцінного життя хворих із важкими ураженнями сітківки та зорового нерва, у тому числі спадковими. Велику увагу офтальмологів всього світу привертає роботизована офтальмохірургія, коли оперуючий лікар керує роботом, здатним виконувати найбільш тонкі та складні втручання на структурах ока. Достатньо новим, проте дуже важливим напрямом офтальмології є використання фемтосекундного лазера, що дозволяє робити надзвичайно тонкі та чіткі розрізи. Усі дії такого лазера комп’ютеризовані: закладається програма з даними, розрахованими індивідуально для кожного пацієнта, що майже повністю виключає лікарську помилку. Фемтосекундний лазер, до речі, є технологією, що вже доступна в Україні.
Ще однією перспективною та цікавою розробкою є введення всередину ока імплантів, що містять лікарські речовини для сповільненого прогнозованого вивільнення. Згодом така технологія дозволить відмовитися від використання крапель та ін’єкцій у пацієнтів з хронічною патологією. Наразі імлантаційні препарати використовуються переважно для усунення набряків при тромбозах чи запальних захворюваннях, разом із тим у світі тривають останні етапи клінічних випробовувань з використання аналогічних технологій введення нейротрофічних факторів і засобів, що знижують внутрішньоочний тиск. Великий резонанс викликає широке використання так званих телескопічних кришталиків, які дозволяють отримати зір на близьких і віддалених дистанціях у пацієнтів із центральним ураженням сітківки, віковою макулярною дегенерацією (ВМД). Найближчим часом ці лінзи нового покоління будуть доступні і в Україні, сьогодні йде процес їхнього ліцензування.
Діагностика офтальмологічних хвороб також поповнюється новими технологіями. Так, дуже цікавим методом можна вважати ОКТ-ангіографію, що дозволяє робити якісну та кількісну оцінку мікросудинного русла задніх сегментів ока. Особливістю цієї технології є отримання зображення не тільки сітківки, а й усіх шарів судинної оболонки. Прак­тично це дозволить якісно контролювати ефективність і достатність лікування діабетичної ретинопатії, ВМД препаратами, які запобігають виникненню неоваскуляризації. Перший ОКТ-ангіограф уже з’явився в Запоріжжі, найближчим часом чекаємо аналогічний у Києві.
Отже, світова офтальмологія розвивається дуже активно. Не можна не радіти з того, що в Україні представлені майже всі найсучасніші світові технології. До слова, ці технології перебувають у надійних руках вітчизняних офтальмологів, серед яких понад 80% мають першу чи вищу кваліфікаційну категорію. Звичайно, є окремі проблемні питання, зокрема з державним фінансуванням галузі чи кад­ровим забезпеченням, але досить стабільна ситуація дозволяє сподіватися на подальший розвиток вітчизняної офтальмології. Ще одне оптимістичне сподівання стосується збільшення рівня доступності оперативної офтальмологічної допомоги населенню України в майбутньому завдяки реформуванню системи охорони здоров’я.

пархоменко А.Н.

Керівник відділу реанімації та інтенсивної терапії ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології ім. М. Д. Стражеска» НАМН України» (м. Київ), президент Асоціації з невідкладної кардіології, віце-президент Асоціації кардіологів України, член правління Європейського товариства кардіологів, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Олександр Миколайович Пархоменко:

– Не можна сказати, що 2016-й став роком прориву стосовно наукових подій у кардіології чи кардіореанімації. У світі зберігалася стабільно сприятлива ситуація: міжнародні конгреси проходили за звичайним розпорядком, на них було представлено низку цікавих доповідей із позитивними чи, навпаки, негативними результатами досліджень і випробувань нових методів діагностики чи терапії. Були, безумовно, нові відкриття, але резонансних подій, що перевернули світ кардіології, не сталося. Дуже оптимістичним є той факт, що в Україні впроваджувалися нові лікувальні та діагностичні підходи, з’являлися цікаві ідеї, загалом, науковий процес демонстрував упевнений поступ. Вважаю, що в складній соціально-економічній ситуації сьогодення, коли є проблеми з фінансуванням наукових проектів і мотивацією вчених, цей факт є найбільш оптимістичним. Асоціацією кардіологів України та Асоціацією з невідкладної кардіології 2016 року проведено низку науково-практичних заходів, до яких долучилися десятки спеціалістів з усієї країни. Ми бачимо стабільне прагнення практичних лікарів до навчання та високий інтерес до нової важливої інформації. Із гордістю можу сказати, що ми маємо можливість не просто виступати на конференціях з розповідями про абстрактні чи далекі від практичної медицини речі, а впроваджувати нові лікувально-діагностичні методи в повсякденну прак­тику, в тому числі у світову. В Україні наразі реа­лізуються декілька важливих міжнародних проектів, ми отримуємо зарубіжні гранти і маємо надію здобувати їх і далі. Це дуже позитивний момент, адже завдяки цьому вітчизняна наука тримається на плаву. Я абсолютно переконаний, що клінічна практика не може існувати без науки. Я маю на увазі не тільки і не стільки процес генерації нових ідей, а кропітку тривалу працю з тестування нових методів, проведення масштабних клінічних випробувань за міжнародними стандартами. Ми не маємо права економити на цих процесах, адже ціна питання – людські життя, заради яких, по суті, й існує медична наука. Мене дуже тішить те, що Україна має величезний науковий потенціал, я бачу в наших учених ентузіазм, креатив і бажання працювати. На міжнародних кардіологічних конгресах вітчизняних фахівців визнають за рівних, нас запрошують до участі в найважливіших світових заходах, українські кардіологи пуб­лікують свої статті в найпрестижніших європейських і американських наукових виданнях, низка спеціалістів запрошені як експерти до міжнародних фахових асоціацій та груп. Ми рецензуємо американські наукові журнали, індекс цитування українських авторів постійно зростає. До речі, результати лікування в нашому інституті не поступаються світовим показникам, що є приводом для стриманого оптимізму. Упевнений, що й надалі ми матимемо непогані результати.
Серед несприятливих ситуацій, що викликали занепокоєння протягом 2016 р. і продовжують турбувати в 2017-му, варто відзначити скорочення робочих місць. Також досить складне становище з підписанням клінічних протоколів з кардіології в МОЗ України: ці важливі для практичної діяльності документи, над якими працювали провідні спеціалісти країни, вже доволі довго перебувають на узгодженні. Сподіваюся, що найближчим часом ця проблема буде вирішена, а українські кардіологи отримають змогу керуватися в роботі протоколами, створеними за принципами доказової медицини.
Справжнім спеціалістам, людям, які вболівають за свою справу, які знають пацієнта і його потреби, я хочу побажати наснаги, творчих успіхів і почуття гордості за свою сумлінну працю.

Підготувала Олександра Мєркулова

  • 0.0