Статті

Бактеріальний простатит – поширена інфекція, однак на сьогодні його діагностика та лікування залишаються утрудненими. Складність діагностики частково пов’язана з недостатністю високоякісних доказів, які б могли допомогти клініцисту в інтерпретації даних анамнезу пацієнтів, фізикального обстеження та результатів лабораторних досліджень. Лікування є проблематичним через невелику кількість антимікробних препаратів, здатних проникати в передміхурову залозу, зростаючу мікробну резистентність, що обмежує ефективні варіанти терапії, а також через високий ризик рецидивування гострого простатиту (до 10% за 6 місяців) [1]. Відповідно до рекомендацій Європейської асоціації урології (EAU, 2025) [2] фторхінолони, зокрема ципрофлоксацин, залишаються препаратами першої лінії в емпіричному лікуванні хронічного бактеріального простатиту (рівень доказів 1a) завдяки їхнім сприятливим фармакокінетичним властивостям, високому профілю безпеки та антибактеріальній активності проти грамнегативних патогенів, включаючи Pseudomonas aeruginosa та Chlamydia trachomatis.

У статті надано відповіді на найбільш часті питання, що виникають у практиці репродуктолога, зокрема значення безплідного шлюбу для демографії України; викладено дані щодо частоти, а також причин порушень чоловічої фертильності – ​хронічних інфекційно-запальних захворювань сечостатевої системи, варикоцеле, патології яєчок, нездорового способу життя. Хронічні інфекційно-запальні урогенітальні захворювання як найбільш часту причину чоловічих генеративних розладів розглянуто більш детально, враховуючи те, що інфекція сечостатевих шляхів у чоловіка, передаючись жінці, призводить у неї до виникнення або підтримки захворювань органів малого таза та тяжких форм безпліддя. Окреслено напрямки медичних заходів, які слід здійснювати для покращення дітородної здатності чоловіків та зниження частоти безплідних шлюбів.

За матеріалами майстер-класу «Уронефрологічний портфель сімейного лікаря: що має бути в щоденній практиці?»

За матеріалами конференції

За матеріалами майстер-класу «Персоніфіковані підходи антибіотикотерапії»

За матеріалами майстер-класу «Алгоритми діагностики та лікування при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів»

За матеріалами майстер-класу «Алгоритми діагностики та лікування при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів. Огляд року: передова практика в нефрології та урології»

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ) є одними з найпоширеніших інфекційних захворювань, що зустрічаються в загальній клінічній практиці [1, 2], серед яких 80% припадає на неускладнені форми за старої класифікації до 2025 року. Методом першого вибору лікування гострої фази ІСШ традиційно вважалося призначення антибіотиків, однак часте їх використання може зашкодити мікробіому [3] та підвищити ризик розвитку резистентності уропатогенів [4]. Зростання антибіотикорезистентності вимагає пошуку ефективних і безпечних альтернатив, здатних зменшити потребу в антибіотиках та підтримати програму управління антимікробними засобами (antimicrobial stewardship). Тому з 2025 року фітопрепарати з доказовою базою, що поряд з нестероїдними протизапальними засобами можуть бути альтернативою антибіотикам у лікуванні гострих і рецидивуючих ІСШ, виокремлені в новий розділ 3.4.4.1 рекомендацій Європейської асоціації урології (EAU) з акцентом на доведену ефективність та безпеку фітопрепарату Канефрон® Н (BNO 1045) [5].

За матеріалами конференції

Консенсусні настанови Німецького товариства урології

За матеріалами медичного форуму Ukraine Nephro-Urology

Конгрес Європейської асоціації урології (EAU) – одна з найважливіших подій у світовій медицині, що визначає вектор розвитку галузі на найближчі роки. Насичена програма ювілейного, 40‑го конгресу EAU, який проходив 21-24 березня в Мадриді, включала широкий спектр доповідей експертів з усього світу. Пропонуємо до вашої уваги огляд найбільш цікавих і значущих досліджень у сфері актуальних проблемних питань урології та онкоурології, які вже впливають на клінічну практику: ефективна профілактика періопераційних інфекційних ускладнень, порівняльний аналіз наслідків трансперинеальної та трансректальної біопсії передміхурової залози (ПЗ), оптимальні стратегії раннього виявлення раку передміхурової залози (РПЗ) та можливості збереження еректильної функції у пацієнтів після хірургічного лікування РПЗ.