Клінічні рекомендації - Сторінка 3

У 2025 р. провідними фахівцями у галузі охорони здоров’я було розроблено серію клінічних пам’яток, що містять корисну інформацію на основі рекомендацій та документів міжнародних наукових спільнот. Ці матеріали покликані забезпечити швидкий і простий доступ до важливих даних для лікарів первинної медичної допомоги та сприяти поліпшенню життя пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги огляд P. Campbell et al., який включає цікаві оновлення та рекомендації щодо діагностики та лікування пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) зі зниженою фракцією викиду в межах первинної медичної допомоги.

Артеріальна гіпертензія (АГ) є найпоширенішим модифікованим фактором ризику серцево-судинних захворювань (ССЗ) і основною причиною інвалідності та смерті в усьому світі, причому її тягар упродовж останніх кількох десятиліть зростає. В осіб середнього віку ризик розвитку АГ протягом життя становить 80‑90%, зокрема в чоловіків вона виникає раніше, ніж у жінок. Поточні показники обізнаності щодо АГ й терапії в усіх категоріях пацієнтів залишаються вельми низькими. Загальна мета антигіпертензивного лікування полягає у досягненні АТ <130/80 мм рт. ст. для всіх дорослих, з урахуванням додаткових факторів в окремих групах хворих (потребують стаціонарного догляду, мають обмежену прогнозовану тривалість життя, вагітних тощо). Мультидисциплінарний підхід до менеджменту таких пацієнтів є важливим для зменшення перешкод у досягненні контролю АТ. У 2025 р. Американська колегія кардіологів (АСС) та Американська асоціація серця (АНА) розробили оновлену клінічну практичну настанову щодо профілактики, виявлення, оцінки та лікування високого АТ у дорослих. Метою науковців було створення документа на основі сучасних даних стосовно високого АТ, що покликаний допомогти клініцистам у веденні хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Пропонуємо вам ознайомитися із ключовими положеннями цієї настанови.

Серцево-судинні захворювання (ССЗ) є основною причиною материнської захворюваності та смертності, зменшення яких є одним із ключових пріоритетів систем охорони здоров’я у світі. У 2025 р. робоча група з лікування ССЗ у вагітних Європейського товариства кардіологів (ESC) представила оновлену настанову щодо менеджменту вагітних жінок із ССЗ, яку було схвалено Європейським товариством гінекологів (ESG). З моменту публікації попередньої версії рекомендацій у 2018 р. з’явилися нові дані, а також змінився клінічний фокус у різних аспектах ведення, наприклад, щодо важливості мультидисциплінарного підходу, методів консультування до вагітності та стратифікації ризику, фармакотерапії під час вагітності, лактації та/або грудного вигодовування й післяпологового періоду. Розглянемо ключові положення цієї настанови.

З огляду на збільшення в Україні кількості дітей з інвалідністю та порушеннями функціонування гостро постає питання стандартизованого підходу до процесу надання реабілітаційної допомоги при центральному паралічі (ЦП) та інших органічних ураженнях головного мозку у дітей, які супроводжуються руховими порушеннями.

Пацієнти можуть звертатися по комплексне медичне офтальмологічне обстеження з різних причин; його рекомендують тим, кого не оглядали тривалий час, а також при першому візиті (з інтервалами залежно від віку та факторів ризику). Ретельний огляд дає змогу виявляти як поширені порушення органа зору та пов’язаних структур, так і рідкісні, але небезпечні стани (наприклад, пухлини), а також очні прояви системних захворювань. Усім, особливо пацієнтам із факторами ризику, потрібні періодичні огляди для раннього виявлення та лікування хвороб і запобігання втраті зору; за наявності діагностованої патології регулярне комплексне спостереження оптимізує моніторинг і терапію. За своєчасного й адекватного втручання захворювання, що загрожують сліпотою (глаукома, катаракта, вікова макулярна дегенерація (ВМД), діабетична ретинопатія, ускладнення міопії високого ступеня), часто мають кращий прогноз, а дослідження свідчать, що до 40% випадків сліпоти можна було б запобігти чи пом’якшити за умови своєчасного офтальмологічного скринінгу й лікування.

У світі щороку реєструють близько 3,4 млн випадків інсульту, зумовленого спонтанним внутрішньомозковим крововиливом (ВМК), з яких майже 2,8 млн закінчуються смертю. Завдяки новим дослі­дженням покращується розуміння лікування і профілактики рецидивів, що сприяє відновленню пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги адаптований переклад оновленої настанови Європейської організації з вивчення інсульту (ESO) та Європейської асоціації нейрохірургів (EANS), опублікованої у травні 2025 р. У документі висвітлено сучасні рекомендації щодо медикаментозного та хірургічного лікування, контролю артеріального тиску (АТ), профілактики ускладнень і відмови від неефективних препаратів, а також окреслено напрями подальших дослі­джень.

У 2025 р. були розроблені Канадські рекомендації щодо найкращої допомоги при інсульті (CSBPR), зосере­джені на реабілітації, відновленні та соціальній інтеграції пацієнтів після перенесеного епізоду. Документ представлений у трьох частинах. В останній відображено сучасні докази, орієнтовані на персоналізований підхід, що спрямований на максимальне повернення хворого до активного суспільного життя. Особливу увагу приділено регулярному медичному спостереженню, оптимізації стратегій вторинної профілактики, оцінюванню та лікуванню порушень настрою, когнітивних функцій, розладів сну й постінсультної втомлюваності. Також розглядаються питання керування транспортним засобом, професійної діяльності, особистих стосунків і сексуальної активності, дозвілля, соціальної залученості пацієнта, паліативної підтримки тощо. Пропонуємо до вашої уваги огляд основних положень цієї частини настанови.

Інсульт є раптовим життєзагрозливим станом із серйозними довготривалими наслідками та однією із провідних причин інвалідизації дорослого населення. Понад половини осіб після інсульту мають фізичні порушення, що потребують реабілітації, а приблизно у 40% зберігаються стійкі когнітивні розлади, зокрема порушення мислення й пам’яті. У 2025 р. були розроблені Канадські рекомендації щодо найкращої допомоги при інсульті (CSBPR), присвячені реабілітації, відновленню та соціальній інтеграції пацієнта. Документ складається із трьох частин і покликаний допомагати повертати тих, хто переніс інсульт, до повсякденних і соціальних ролей, незалежності й активної участі в житті спільноти. Після завершення гострої фази інсульту своєчасний доступ до реабілітаційної допомоги є критично важливим для оптимізації результатів, а ефективна реабілітація передбачає відновлення навичок, необхідних для повноцінного життя, з обов’язковим залученням пацієнта та його родини до планування і визначення цілей. Пропонуємо до вашої уваги огляд ключових положень перших двох частин настанови, що охоплюють підготовку до реабілітації та безперервний скринінг, ведення пацієнтів із різними післяінсультними ускладненнями, освітню і підтримувальну допомогу, терапевтичні стратегії.

У 2025 р. провідними фахівцями у галузі охорони здоров’я було розроблено серію клінічних пам’яток, що містять корисну інформацію на основі рекомендацій та документів міжнародних наукових спільнот. Ці матеріали покликані забезпечити швидкий і простий доступ до важливих даних для лікарів первинної медичної допомоги та сприяти поліпшенню життя пацієнтів. Пропонуємо до вашої уваги огляд P. Campbell et al., що містить цікаві оновлення та рекомендації щодо діагностики й лікування пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) зі збереженою фракцією викиду в межах первинної медичної допомоги.

Діабетична ретинопатія (ДР) – серйозне судинне ускладнення ЦД, яке є основною причиною нових випадків сліпоти серед дорослих віком від 20 до 74 років. Тому своєчасний скринінг і раціональне лікування відіграють ключову роль для затримання прогресування хвороби та збереження зору. Пропонуємо до вашої уваги огляд розділу, присвяченого веденню пацієнтів з ДР, що був опублікований у Diabetes Care [1]. Докладний опис стандартів, заяв і звітів ADA, а також системи оцінювання доказів для клінічних практичних рекомендацій ADA викладений в розділі «Introduction and Methodology: Standards of Care in Diabetes – 2026» [2].

Левотироксин натрію (LT4) в режимі монотерапії є основою лікування гіпотиреозу. Його застосування поступово зростало, досягнувши стабільного стану в останні роки, проте препарат і надалі залишається одним із найчастіше призначуваних лікарських засобів (ЛЗ) у світі [1]. Цей терапевтичний підхід характеризується трьома ключовими особливостями: лікування зазвичай є довічним; препарат має вузький терапевтичний індекс; існує низка чинників, які можуть перешкоджати досягненню терапевтичної мети – ​підтриманню рівня тиреотропного гормону (ТТГ) у межах референтних значень за відсутності клінічних проявів гіпотиреозу. Таким чином, у реальній клінічній практиці застосування LT4 пов’язане з низкою бар’єрів, які можуть обмежувати ефективність терапії. За даними оцінки рівня ТТГ сироватки крові як маркера тиреоїдного статусу в пацієнтів із первинним гіпотиреозом на тлі терапії LT4, майже в половині випадків лікування є недостатнім або, навпаки, надмірним [2].

Принципово важливо, що предіабет не можна розглядати як етап на шляху до неминучого розвитку ЦД 2 типу. Саме на цій стадії зберігається реальне «вікно можливостей» для втручання, здатного істотно відстрочити маніфестацію захворювання або навіть запобігти їй.