Головна Клінічні рекомендації

Клінічні рекомендації

 
 
 
При встановленні діагнозу гіперактивного сечового міхура (ГАСМ) у клініциста наявні різноманітні терапевтичні опції, вибір з-поміж яких має здійснюватися шляхом спільного з пацієнтом прийняття рішень для розробки індивідуального підходу до лікування, з урахуванням рекомендацій, що ґрунтуються на до- казах, а також цінностей та вподобань хворого. Пропонуємо до вашої ува- ги огляд гайдлайну Американської урологічної асоціації (American Urological Association − AUA) і Товариства уродинаміки, жіночої тазової медицини та урогенітальної реконструкції (Society of Urodynamics, Female Pelvic Medicine & Urogenital Reconstruction – SUFU) щодо менеджменту ідіопатичного ГАСМ, що дозволить лікарям максимізувати контроль симптомів та підвищити якість життя пацієнтів, одночасно мінімізувавши побічні ефекти й тягар захворювання
Пізній гіпогонадизм (ПГ) характеризується низькими концентраціями тестостерону та відповідними клінічними проявами за відсутності органічних захворювань у літніх чоловіків. Ця патологія пов’язана з метаболічним синдромом, зниженням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) і підвищеним ризиком серцево-судинної захворюваності та смертності. Хоча тестостерон-замісна терапія (ТЗТ) усуває більшість із цих станів у молодих чоловіків із гіпогонадизмом, її співвідношення «ризик/користь» у чоловіків старшого віку є суперечливим. Пропонуємо до вашої уваги огляд сучасних підходів щодо менеджменту ПГ, зокрема діагностики цього стану, показань і протипоказань до ТЗТ, а також особливостей її застосування та моніторингу.
Ефективне знеболення є важливою складовою періопераційного процесу, що впливає на передопераційне обстеження, задоволеність пацієнтів та післяопераційні результати. Гострий і хронічний біль може призводити до післяопераційних ускладнень, тому координація між урологами та анестезіологами є критично важливою для поліпшення результатів лікування. Управління гост­рим і хронічним болем у пацієнтів урологічного профілю вимагає розуміння профілактичних і мультимодальних методів аналгезії, внутрішньоопераційних анестезіологічних підходів та післяопераційного нагляду. Хоча спектр урологічних процедур і больових синдромів є широким, кожен випадок вимагає індивідуального підходу до знеболення. У цьому огляді розглянуто менеджмент гострого і хронічного болю у різнопланових урологічних пацієнтів та надано рекомендації щодо терапевтичних підходів з точки зору уролога й анестезіолога.
Рецидивуючі інфекції сечовивідних шляхів (рІСШ) є поширеною клінічною пробле­мою, яка значно знижує якість життя пацієнтів, негативно ­впливаючи на соціальну сферу життєдіяльності та перешкоджаючи звичній активності. Призначення багаторазових курсів антибіотиків з метою запобігання повторним епізодам ІСШ ускладнює глобальний тягар антибіотикорезистентності, що вимагає впровадження інноваційних неантибіотичних стратегій. Сублінгвальна бактеріальна вакцина MV140 є одним із найбільш вивчених засобів імуноактивної профілактики, клінічна ефективність та безпека якої були доведені в ході численних досліджень.
Рак стравоходу (РС) та стравохідно-шлункового переходу – поширене агресивне первинне злоякісне захворювання, яке характеризується швидким ростом і високою схильністю до рецидивів. Медична допомога пацієнтам із РС потребує міждисциплінарної співпраці та інтегрованого ведення пацієнтів мультидисциплінарною командою (МДК) лікарів (онколога, хірурга-онколога, радіолога, рентгенолога, ендоскопіста, патологоанатома, лаборанта, психолога, лікаря з ультразвукової діагностики, лікаря з променевої терапії), які спеціалізуються на злоякісних новоутвореннях стравоходу.
Інсульт є провідною причиною інвалідизації та смерті в усьому світі. Близько 15 млн людей щороку переносять інсульт, з яких 5 млн залишаються із тривалою інвалідністю та потребують сторонньої допомоги принаймні щодо однієї з повсякденних активностей. У 2024 р. Американська асоціація серця (AHA) та Американська асоціація інсульту (ASA) розробили настанову щодо первинної профілактики інсульту, яка є оновленою версією рекомендацій AHA/ASA 2014 р. Новітній документ базується на сучасних доказах щодо стратегій профілактики інсульту протягом усього життя. Пропонуємо до вашої уваги огляд основних положень настанови.
Вітамін D, який часто називають «сонячним вітаміном», необхідний для багатьох біологічних і фізіологічних процесів людини. Дефіцит вітаміну D (ДВД), який зазвичай визначається як сироваткова концентрація 25(OH)D <20 нг/мл [1], залишається серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я. В усьому світі поширеність ДВД оцінюється в 45%, варіюючи від 57 до 18% (залежно від регіону) [2]. В огляді Grant і співавт. (2025) визначені потенційні переваги вітаміну D для 8 з 10 основних причин смерті в США за останні роки: серцево-судинні захворювання (CCЗ), рак, COVID‑19, інсульт, хронічні захворювання нижніх дихальних шляхів, хвороба Альцгеймера, ЦД і захворювання нирок.
Артеріальна гіпертензія (АГ) є ​важливою глобальною медичною проблемою, оскільки являє собою один із ключових чинників ризику серцево-судинних захворювань і смерті. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), АГ уражає приблизно 1,4 млрд людей у світі, при цьому значна частка осіб не підозрює, що має проблеми з артеріальним тиском (АТ).
Майже половина дорослих пацієнтів, які перенесли оперативне втручання, відчувають помірний або сильний післяопераційний біль. Недостатнє знеболення перешкоджає післяопераційному відновленню та функціонуванню пацієнта і може бути пов’язане з несприятливими коротко- та довгостроковими наслідками. Ця міждисциплінарна консенсусна настанова містить принципи, які можуть сприяти одужанню та відновленню функції і яких повинні дотримуватися медичні працівники, лікувальні заклади та пацієнти протягом усього періопераційного періоду. Експерти провели цілеспрямований огляд літератури з подальшим аналізом за чотирьохетапним модифікованим методом Дельфі з метою формулювання рекомендацій для установ й окремих осіб. Розроблені рекомендації охоплюють увесь періопераційний період, включаючи догоспітальний етап, госпіталізацію, інтраопераційний період, перебування у відділенні інтенсивної терапії, а також виписку зі стаціонару та подальше спостереження. Крім того, автори настанови надали загальні принципи періопераційного лікування болю, які мають бути враховані клініцистами протягом усього періопераційного періоду, у тому числі: оцінка болю для сприяння відновленню; використання мультимодальної аналгезії (ММА), включаючи регіонарну анестезію; нефармакологічні стратегії; безпечне використання опіоїдів; використання протоколів і навчання персоналу нагляду за пацієнтами з післяопераційним болем.
Схвалено Американським коледжем клінічної фармації, Британським товариством антимікробної хіміотерапії, Фондом муковісцидозу, Європейським товариством клінічної мікробіології та інфекційних хвороб, Американським товариством інфекційних хвороб, Товариством медицини критичних станів і  Товариством фармацевтів, які спеціалізуються на інфекційних хворобах