8 травня, 2026
Нові правила слухопротезування розширюють можливості реабілітації в Україні
Порушення слуху залишається однією з головних причин соціальної ізоляції, когнітивного зниження та втрати працездатності, а для дітей раннього віку – ще й фактором затримки мовленнєвого розвитку. На цьому тлі Міністерство охорони здоров’я України оновило нормативну базу щодо імплантаційного слухопротезування, суттєво розширивши доступ пацієнтів до кохлеарної імплантації та інших видів слухових імплантів. Зміни стосуються не лише критеріїв відбору, а й маршруту пацієнта, післяопераційного супроводу та державного забезпечення системами слухопротезування.
Одним із ключових нововведень стало розширення категорій пацієнтів, які можуть безоплатно отримати імплантаційне слухопротезування. Відтепер право на такі операції мають не лише особи, зокрема й діти, з інвалідністю, а й військовослужбовці, представники сектору безпеки й оборони, а також цивільні особи, які зазнали уражень слуху внаслідок військової агресії під час воєнного стану. Підхід є особливо актуальним, зважаючи на зростання кількості акубаротравм, мінно-вибухових ушкоджень та посттравматичної сенсоневральної приглухуватості.
Суттєво спрощено й маршрут пацієнта. Для направлення на операцію тепер достатньо висновку лікаря-сурдолога без необхідності попереднього оформлення інвалідності чи отримання висновків ЛКК. Це дозволяє скоротити час до проведення втручання, що критично важливо у випадках прогресуючої втрати слуху або ризику облітерації завитки після менінгіту чи черепно-мозкової травми.
Оновлені показання фактично наближають українські критерії до міжнародних рекомендацій. Підставою для кохлеарної імплантації визначено двобічну сенсоневральну приглухуватість або глухоту з порогами слуху понад 80 дБ у мовленнєвому діапазоні, а також недостатню ефективність слухових апаратів навіть після щонайменше шести місяців корекції. Окремо акцентовано увагу на пацієнтах із раптовою втратою слуху після нейроінфекцій або травм та хворих з асиметричною приглухуватістю.
Документ детально регламентує бінауральне імплантаційне слухопротезування. Одномоментна двобічна імплантація рекомендована дітям раннього віку, пацієнтам після менінгіту та особам, професійна діяльність яких критично залежить від слуху. Водночас рішення щодо відтермінованої імплантації другого вуха повинно враховувати результати первинної реабілітації та прихильність пацієнта до подальшого слухомовленнєвого відновлення.
Важливе місце відведено комплексній передопераційній діагностиці. Окрім тональної та мовної аудіометрії, сучасний алгоритм включає коротколатентні слухові викликані потенціали, комп’ютерну томографію скроневих кісток, магнітно-резонансну томографію, оцінку вестибулярної функції, психологічне тестування та сурдопедагогічне обстеження.
Окремо врегульовано питання довготривалого супроводу пацієнтів. Держава гарантує заміну зовнішньої частини системи імплантаційного слухопротезування кожні п’ять років, що має принципове значення для безперервності слухової реабілітації. Передбачено також гарантійний ремонт та забезпечення запасними компонентами. З огляду на наслідки війни та зростання потреби у слуховій реабілітації, оновлення від МОЗ можуть суттєво вплинути на якість життя тисяч пацієнтів.