14 серпня, 2026
PRIME Pediatrics 2026: українська педіатрія під час війни
VIII конгрес Української академії педіатричних спеціальностей (УАПС) PRIME Pediatrics 2026 відбувся 4-6 червня у Львові за підтримки МОЗ України, Європейської академії педіатрії (EAP) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). У його роботі взяли участь педіатри, лікарі загальної практики та сімейної медицини, дитячі спеціалісти, медичні сестри і брати, інтерни і студенти.
Церемонія відкриття фахового конгресу рідко стає предметом редакційного огляду: це протокольна частина, що передує клінічним секціям. Цього року на PRIME Pediatrics організатори відмовилися від офіційних вітань і присвятили дві години розмові про проблеми української педіатричної спільноти під час війни. Ця частина заходу не мала стосунку до клінічного протоколу і тематики наукових доповідей, однак виявилася напрочуд важливою: умови, у яких педіатр щодня ухвалює рішення, потребують уваги й аналізу.
Хвилина мовчання і межі можливого
Доктор медичних наук, професор факультету охорони здоров’я, соціальної роботи та психології Національного університету «Києво-Могилянська академія», голова правління ГС «Українська академія педіатричних спеціальностей» Марина Євгенівна Маменко пояснила зміну звичного сценарію відкриття заходу. Торік у Львові участь у конгресі взяли дев’ять іноземних гостей, серед них президент EAP. Цього року переважив ризик можливих обстрілів. Однак, попри застереження, приїхав Конрад Мюллер (Conrad Muller), дитячий хірург, MBA Університету Рочестера (Берн, Швейцарія), – для нього це вже третій очний візит, і вже не в статусі гостя, а як члена команди конгресу.
Відкриття заходу почалося з хвилини мовчання, бо саме 4 червня в Україні – День пам’яті дітей, які загинули внаслідок російсько-української війни. Цифра 707 – це лише офіційно підтверджені випадки загибелі, державна статистика, бо про реальну кількість втрачених дітей неможливо дізнатися. Ще за тиждень до відкриття конгресу, коли М.Є. Маменко готувала доповідь для Європейської медичної асоціації, на дванадцять смертей було менше. Реальної інформації про кількість поранених дітей нема.
Важливо, що діяльність УАПС отримала підтримку ВООЗ: одразу після хвилини мовчання в залі транслювали вітання її представника в Україні доктора Ярно Хабіхта (Jarno Habicht). ВООЗ і УАПС мають спільну мету – оберігати здоров’я дітей і дбати про нього, Як зауважив доктор Хабіхт, в умовах безпрецедентних труднощів, у яких сьогодні працює українська система охорони здоров’я, це партнерство лише зміцнилося.
Стійкість системи доповідач пов’язав із лікарями, медичними сестрами і братами, усіма працівниками охорони здоров’я в кожному регіоні України, які щодня ухвалюють складні рішення і надають допомогу дітям, їхнім родинам і опікунам в умовах постійних загроз та обмежених ресурсів.
Внесок ВООЗ полягає не лише в підтримці окремих сесій конгресу, а й участі колег із прифронтових регіонів, які отримали можливість приїхати на захід безкоштовно. Напрями співпраці – розвиток дітей раннього віку, профілактика захворювань, надання життєво важливих послуг з охорони здоров’я дітей і підтримка родин.
Кандидат медичних наук, лікар-педіатр, дитячий пульмонолог, медичний директор МЦ «Інномед – Педіатрія» Олександр Васильович Катілов нагадав передісторію академії, що почалася з вінницької конференції десять років тому. Тоді обговорювати проблеми педіатрії у відкритому форматі було не прийнято: кожні п’ятнадцять хвилин зі сцени рекламували засоби переважно від нежитю, кашлю і температури.
Проведення першої конференції PRIME Pediatrics наразилося на значний спротив. За два дні до заходу, коли було подано близько 340 заявок від колег зі Львова, Києва, Вінниці та Харкова, а свою участь підтвердили тодішній міністр охорони здоров’я Уляна Супрун і Євген Комаровський, організаторам заходу повідомили про його скасування. Проте він усе ж відбувся за участі понад 600 людей, а усім охочим не вистачало місць.
О.В. Катілов звернувся до тих, хто лише приєднався до PRIME Pediatrics: його перші учасники сьогодні вже формують програму. Членство й участь в УАПС відкриті для всіх, як і можливість ставити гострі запитання.
УАПС як спільнота
Як зауважила М.Є. Маменко, діяльність організації не зводиться до проведення заходів, хоча про академію знають переважно завдяки їм.
За 2025 р. УАПС створила понад 208 годин незаангажованого контенту.
Принципова позиція полягає в тому, що вона забезпечує контент разом зі спікерами, а оболонку – провайдер. Академія не позиціонує себе як освітня платформа, що збирає спікерів і гроші за вебінари; насамперед вона формує зацікавлену спільноту. Серед її проєктів – PedSMART, Школа вакцинації, Азовська школа сімейних лікарів тощо.
Кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії, імунології, інфекційних і рідкісних захворювань Міжнародного європейського університету, голова Національної технічної групи експертів із питань імунопрофілактики Федір Іванович Лапій пояснив особливості формування курсів Школи вакцинації. На них набирають 35-45 учасників – переважно лікарів первинної ланки, які раніше в подібних заходах участі не брали. Це тижневий формат, де освітній складник поєднано із соціальним: відбуваються спільні мандрівки і зустрічі, що не стосуються медичної сфери.
Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної практики (сімейної медицини) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (Київ) Ірина Миколаївна Волошина представила позицію Академії сімейної медицини України (АСМУ), яка цьогоріч відповідала на конгресі за окрему секцію. Її підготовка відбувалася в умовах регулярного знеструмлення. Тематика охопила питання, які традиційно залишаються поза межами фахового обговорення, і саме такий підхід визначено як основу спільних цінностей двох академій – УАПС і АСМУ.
Мету співпраці окреслено ширше за окремий напрям: професійна спільнота має формуватися навколо спільних підходів, що стосуються не лише імунопрофілактики, а й педіатрії, сімейної медицини та первинної ланки загалом.
Окрема згадка стосувалася Азовської школи сімейних лікарів, проведення якої через війну перенесли з Бердянської коси в Карпати. Позиція АСМУ та УАПС незмінна – поновити проведення школи в місці її заснування.
Кандидат медичних наук, доцент, лікар-педіатр, дитячий алерголог і пульмонолог кафедри педіатрії № 1 Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Олександр Васильович Мазулов представив сайт для батьків «Зрозуміло про дітей». На ньому лікарі пояснюють, коли не потрібно давати ліки від глистів і лікувати кольки чи кашель, коли варто непокоїтися через стан дитини, розтлумачують особливості вакцинації. Важливість такого централізованого ресурсу засвідчує практика Американської академії педіатрії та інших поважних організацій. До його роботи долучилися молоді колеги, а співпраця можлива для всіх охочих.
Українська педіатрія у світі
Далі М.Є. Маменко розглянула міжнародний напрям діяльності УАПС, що є повноцінним членом EAP – і в дорослих, і в молодіжних комітетах, бере участь у постійно діючих радах і робочих групах. Академія стала членом Європейської конфедерації педіатрів первинної ланки (ECPCP), має партнерів у Швейцарії, реалізувала перший проєкт із Rotary International і має затверджений наступний глобальний грант. На заваді повноцінній взаємодії з International Pediatric Association стало членство росіян. Саме через їхній вплив весняну зустріч IPA в Мадриді (!) було скасовано з міркувань безпеки. Тобто у Львові заходи проводять, а у Мадриді бояться.
Одразу після конгресу заплановано поїздку до Норвегії, де започатковано дослідження впливу війни на психічне здоров’я українських дітей; є попередні домовленості про державне фінансування, зокрема для України. Сенс цієї співпраці – не у формальному членстві, а попри війну долучитися до міжнародних досліджень.
Кандидат медичних наук, доцент кафедри педіатрії, директор медцентру «HELP kids+», заступниця голови правління УАПС, національна представниця ECPCP Людмила Олександрівна Раковська окреслила формат участі академії: з 2023 р., відколи УАПС набула повноцінного членства, українська делегація двічі на рік бере участь у засіданнях і робочих групах конфедерації. Цьогоріч було представлено доповідь про функціонування української педіатрії в зимовий період воєнного часу.
Реакція аудиторії засвідчила необізнаність європейських колег щодо поточної ситуації в Україні: вже у перший день доповідачці адресували запитання, чи завершилися бойові дії.
Регулярну участь у роботі таких майданчиків визначено як умову збереження присутності української педіатрії в європейському полі.
М.Є. Маменко поділилася спостереженням щодо характеру сприйняття інформації про Україну європейськими колегами: найбільший відгук у них викликала не статистика, а конкретний епізод із доповіді – взимку роботу клініки в Харкові забезпечив генератор, а отже і вакцинацію дітей, і надання допомоги. Через тиждень на зустрічі в Таллінні учасники відтворювали цей епізод у власних розмовах. У міжнародному новинному потоці його годі знайти.
Головний педіатр ММ «Добробут», член правління УАПС, національний представник ECPCP Олексій Аркадійович Риков зазначив, що предметом сталого інтересу європейських колег є організація роботи педіатрів первинної ланки в Україні, зокрема в регіонах, наближених до зони активних бойових дій. Українські лікарі брали участь у кількох дослідженнях під егідою ECPCP, зокрема в межах проєкту Choosing Wisely та в дослідженні організації надання медичної допомоги дітям на первинному рівні. Конфедерація обстоює присутність педіатрів у первинній ланці в усіх країнах Європи. Для порівняння, у Нідерландах такої моделі нема – допомогу дітям на первинному рівні надають лише лікарі загальної практики. Частка відповідей з України в анкетуванні була високою, тобто українська педіатрія представлена на європейському рівні.
Партнерська допомога прифронтовим регіонам
К. Мюллер презентував досвід швейцарсько-українського партнерства, започаткований 3 березня 2022 р., коли ініціативна група звернулася до посольства України в Швейцарії (Берн) із пропозицією підписати лист про наміри щодо підтримки системи охорони здоров’я України. Структура, що постала з цієї ініціативи, працює як парасолькова, об’єднавши низку організацій.
Робота триває за чотирма напрямами: навчання персоналу, направлення дітей на лікування за кордон, освітні заходи і, як найбільший за обсягом складник, постачання обладнання до конкретних медичних закладів, а також до пошкоджених шкіл.
У 2025 р. діяльність робочої групи відзначено орденом Святого Пантелеймона.
Серед поточних проєктів – четвертий сезон ініціативи Fit4Winter, у межах якої до українських лікарень торік передано понад 370 наборів для новонароджених (розподіл в Україні координує ГО «Ранні пташки»), 35 апаратів штучної вентиляції легень Drаger Infinity із паралельним навчанням технічного персоналу та адаптовано для України швейцарський застосунок із ведення функціональних закрепів у дітей.
Результати попереднього проєкту з Rotary International представила лікар-педіатр, представниця Rotary club Lviv Knyzhiy Мар’яна Юріївна Ісків. Підписання меморандуму відбулося минулого року, на PRIME Pediatrics 2025, за участі президента Європейської академії педіатрії Бертольда Колецько (Berthold Koletzko), який представляє клуб-партнер Rotary club Munchen – International. Глобальний грант № 2579581 стосується підтримки передчасно народжених дітей у шести областях – Миколаївській, Дніпровській, Черкаській, Харківській, Одеській та Херсонській. Ідеться про забезпечення закладів столиками для новонароджених із лампами фототерапії за умови залучення місцевого бізнесу; завдяки домовленості із виробником знижено вартість комплекту й придбано додаткове обладнання (загалом десять закладів охорони здоров’я отримали 26 одиниць). А також про підготовку персоналу: у кожному закладі проведено відповідний майстерклас, а лікарі, залучені торік до гранту EAP, пройшли вишкіл у Варшаві у жовтні 2025 р. Партнери проєкту – УАПС, ГО «Ранні пташки», Українське товариство перинатальної та неонатальної медицини і Rotary International.
Уперше очно на конгресі виступила Інна Вікторівна Холодняк, головний лікар Херсонської обласної дитячої клінічної лікарні (раніше херсонські колеги долучалися дистанційно).
Попри перебування міста в зоні постійних обстрілів, надання допомоги дітям триває: вакцинація, виїзди до населених пунктів без транспортного сполучення, ведення передчасно народжених дітей, паліативна допомога та реабілітація.
Основним обмеженням є кадровий дефіцит, що визначає роль дистанційного навчання.
УАПС долучилася до подолання цієї проблеми: лікарі прифронтових регіонів – Херсонщини, Харківщини, Чернігівщини, Сумщини, Миколаївщини – отримують можливість безкоштовно брати участь в онлайн-заходах академії незалежно від наявності грантової підтримки ВООЗ.
М.Є. Маменко навела результати цієї співпраці в цифрах. Позаминулого року за кошти, зібрані учасниками конгресу, для БФ «Місто Добра» придбали біохімічний аналізатор вартістю 700 тисяч гривень; торік перерахували 200 тисяч гривень на респіраторну підтримку немовлят. Цього року EAP разом із Rotary International зібрала понад 300 тисяч євро для МЦ «Дім метеликів». Йдеться про адресну допомогу конкретним пацієнтам і навчання на місці: EAP планує привезти міжнародних експертів з паліативної допомоги, щоб оцінити процеси в шелтері й допомогти їх налагодити.
Про міжнародне партнерство свідчить і наукова програма конгресу: закордонні доповідачі були представлені в основних сесіях усіх трьох днів. Тематика їхніх доповідей стосувалася лікування первинних імунодефіцитів (Laura Marques, Португалія; Tiem Nichus, Німеччина), запальних захворювань кишечника та функціонального абдомінального болю (Vaidotas Urbonas, Литва; Beatrice Muller, Швейцарія), огляду здорової дитини та невідкладних станів у практиці педіатра первинної ланки (Tanja Brunnert, Німеччина; Peter Altorjai, Угорщина), інструментів оцінювання розвитку дітей раннього віку (Franceska Guaran, Італія), травмоорієнтованої допомоги медичним працівникам (Gigi Khonyongwa-Fernandez, Велика Британія), паліативної допомоги родинам біженців (Dorota Licau, Польща), невідкладної педіатрії (Конрад Мюллер, Швейцарія; Katarzyna Hampton, США) та неепілептичних пароксизмальних станів (Julian Mollin, Канада). Окрему сесію провела Школа молодого лікаря за участі Minal Aundhia (США) та Lina Jankauskaite (Литва).
Серед досягнень молодіжного комітету – інтеграція в міжнародну спільноту: молоді лікарі формують досвід, якого не мали попередні покоління, – сприйняття себе як повноцінної частини міжнародної професійної спільноти. Торік 29 молодих лікарів безкоштовно взяли участь у конгресі EAP у Варшаві.
Погляд в історію
Доктор історичних наук, професор Ігор Олександрович Сердюк завершив наукову частину програми лекцією, як змінювалось українське дитинство. Він поєднав три історичні площини: дані про хвороби українських дітей сто й двісті років тому, українське життя, яке ніколи не було простим, і сучасні дослідження впливу історичного досвіду на генетику.
Ключова теза – дитинство є змінним соціальним конструктом. Дитина є маркером стану суспільства, і саме через неї його найлегше зрозуміти.
В домодерні часи дитинство трактували як неповноцінність, яку належить перерости, а саму дитину – як «маленького дорослого»; шкільного віку, що подовжує дитинство, ще не існувало. Ілюстрацією слугували портрети XVII-XVIII ст., де діти зображені як точні копії батьків, але із порушеними пропорціями тіла: художники так виправляли дитячу «неповноцінність».
Демографічний контекст доповідач подав через структуру смертності: у XVIII ст. кожен п’ятий-шостий померлий був дитиною до 14 років, тоді як смерті осіб літнього віку становили лише кожен десятий-одинадцятий випадок. Смерть дитини була явищем звичнішим за смерть дорослого, що визначало й ставлення до її життя. Динаміка змін виразна: якщо у XVIII ст. близько 550 із 1000 охрещених дітей не доживали до п’яти років, то на початку XX ст. – 275.
Ключовим стало XIX ст. – час розчаклування недуги, за аналогією до метафори Макса Вебера про розчаклування світу. Хворобу вже не сприймали як кару за гріхи, натомість її пов’язують із фізіологією та харчуванням. Відбувається медикалізація дитинства, з’являється школа як перша інституція поза родиною, розгортається боротьба з віспою, що наприкінці століття поступається в структурі смертності дифтерії, кашлюку, скарлатині та кору. Змінюється й алгоритм звернення по допомогу: від чудодійної ікони та місцевої знахарки – до цирульника й лікаря.
Ці зміни відбувалися в умовах системного спротиву. Першими агентами вакцинації на початку XIX ст. були не лікарі, яких катастрофічно бракувало, а місцеві священники. Красномовною є й зміна оптики спостерігачів: якщо мандрівники у XVII-XVIII ст. описували українське село як ідилію, то в XIX ст. П’єр де ла Фліз фіксує затхле повітря в хатах, антисанітарію й незнання правил догляду за дітьми, однак йдеться не про зміну контексту, а про зміну його сприйняття.
Окрему лінію становить сталість проблем: тексти XIX ст. містять ті самі скарги на брак фінансування, ресурсів і рівня освіти, а стереотипи щодо щеплень, зафіксовані Іваном Франком у «Перехресних стежках», структурно повторюють сучасну конспірологію як реакцію на невідоме. Лектор закликав до міждисциплінарної співпраці: бази даних із записами про стан здоров’я, захворюваність і смертність існують, але для їх аналізу бракує спільної роботи історика, лікаря та фахівця зі статистичних методів.
Наукова програма конгресу охопила традиційні напрями: імунізацію, щоденну педіатрію, первинні імунодефіцити, респіраторну патологію, алергологію, гастроентерологію, легеневу й артеріальну гіпертензію, ревматологію, високоризикову перинатологію й неонатологію, невідкладну педіатрію та неврологію.
Окрему секцію було відведено клінічним кейсам прифронтової педіатрії – від мінно-вибухової травми в дітей на деокупованих територіях та екстракорпоральної терапії в умовах прифронтової лікарні до впровадження змін Календаря щеплень у прилеглому до фронту регіоні. На секції з питань психічного здоров’я йшлося про травмочутливу комунікацію з дитиною після насильства, як лікареві дбати про себе, коли рідні на війні. В межах теми паліативної допомоги було представлено досвід мобільних служб на прифронтовій Харківщині. Спеціалізовані секції провели Українська асоціація дитячої онкології та гематології, АСМУ та медсестринська спільнота.
Також працювали майстеркласи з практичних навичок і секція «Проба пера», в якій молоді лікарі представили клінічні випадки.
Зустріч із міністром охорони здоров’я України
У межах PRIME Pediatrics відбувся захід «Кава з міністром» – формат невимушеної зустрічі з Віктором Кириловичем Ляшком, на якій учасники конгресу отримали можливість поставити йому запитання із зали.
Перше з них стосувалося проблеми дефіциту вакцини проти вірусу папіломи людини, яка в багатьох закладах закінчилася швидше, ніж передбачалося. Міністр пояснив це темпом вакцинації, що перевершив прогнози: у більшості країн у перший рік охоплення новим антигеном не перевищує 30%, тож попит випередив постачання. Наступні партії вакцини вже заплановано, і відставання буде надолужено. На зустрічі порушили проблему нерівномірного розподілу доз вакцини між закладами різних форм власності. В.К. Ляшко визнав, що її часто вирішують у ручному режимі, і пообіцяв розглянути конкретні випадки порушень на найближчому зібранні центрів контролю та профілактики хвороб.
Значну частину розмови було присвячено первинній ланці медичної допомоги. Внесення даних до Електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ) через мораторій на перевірки бізнесу залишається складним для контролю; облік вакцинації з 1 квітня переведено на дані ЕСОЗ, проте інтерфейси медичних інформаційних систем незручні.
Також ішлося про реформування процедури встановлення дитячої інвалідності. Запозичення дорослої моделі виявилося неефективним, тож найближчим часом МОЗ представить окрему візію із чітко визначеними термінами.
На зустрічі порушили такі важливі проблеми, як обмеження терміну лікарняного по догляду за дитиною у тяжких випадках (травма, онкологія), і можливість розірвання декларації з ініціативи лікаря. Обидва питання потребують аналізу й міжвідомчого узгодження.
Окрему тему становило фінансування. Програму медичних гарантій щороку збільшують, цьогоріч зросла капітаційна ставка для первинної допомоги. Водночас МОЗ на 2026 р. подавало запит на 250 млрд грн, а отримало 191 млрд: в умовах війни перевагу мають сили безпеки й оборони.
На завершення В.К. Ляшко наголосив на потребі ухвалити закон про лікарське самоврядування й закликав визначити кілька пріоритетних питань, які реально вирішити, й обговорити їх на окремій зустрічі у міністерстві.
Отже, конгрес PRIME Pediatrics 2026 – це не лише майданчик для клінічних доповідей. За десять років спільнота, яка виросла з вінницької конференції, організувала власні школи й практикуми, батьківський ресурс, створила адресні благодійні проєкти і молодіжний комітет із виходом на європейські структури, здобула представництво в EAP та ECPCP і налагодила робочі стосунки з ВООЗ. Завдяки цьому українська педіатрія і в час війни розвиває міжнародні контакти. Пам’ять про 707 загиблих українських дітей визначила головний контекст заходу: потрібно робити усе, щоб знання світу про Україну не обмежувалися лише цією статистикою.
Підготувала Анна Хиць
Тематичний номер «Педіатрія» № 2-3 (83-84) 2026 р.
