Зв’язок між ротолицевим болем і депресією: дані систематичного огляду

Виникнення ротолицевого болю часто супрово­джується супутніми захворюваннями, наприклад депресією. Попри те, що результати попередніх дослі­джень вказували на двоспрямовану кореляцію між ротолицевим болем і психологічними чинниками, дані деяких спостережень були суперечливими. Пропонуємо до вашої уваги огляд статті H. Anita et al. «The association between orofacial pain and depression: a systematic revie», опублікованої у виданні J Pain Res (2024 Feb 29; 17: 785‑796), присвяченої доказам зв’язку між ротолицевим болем і депресією.

Ротолицевий біль (РЛБ) виникає переважно в ділянках обличчя, щелеп та ротової порожнини (Labanca et al., 2023; Rikmasari et al., 2017). За даними Міжнародної асоціації з вивчення болю (IASP, 2020), РЛБ можна визначити як «неприємне сенсорне та емоційне переживання, пов’язане з фактичним або потенційним ушко­дженням тканин, або описане з використанням термінів, застосовуваних для визначення такого ураження (Wieckiewicz and Winocur, 2020).

Відповідно до оновленої класифікації РЛБ, запрова­дженої Міжнародним комітетом із класифікації ротолицевого болю (ICOP, 2021), його підрозділяють за кількома категоріями, а саме: біль у зубощелепних та ­анатомічно пов’язаних тканинах; м’язовий біль; біль у скронево-­нижньощелепному суглобі; нейропатичний біль (НБ), спричинений ураженням черепних нервів; біль, що нагадує первинні головні больові відчуття; ідіопатичний біль (Pigg et al., 2021).

Залежно від тривалості РЛБ можна диференціювати на гострий і хронічний (до трьох місяців і більше) (ICOP, 2020). Так, за даними дослі­дження поширеності РЛБ (за участю 1342 підлітків віком 10‑17 років), частота дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба в цій попу­ляції була високою. Зокрема, 33,2% підлітків відчували хронічний біль і головний біль (ГБ) упродовж останніх шести місяців. Крім того, РЛБ частіше виникає у жінок, ніж у чоловіків (de Melo Junior et al., 2019; Ananthan et al., 2020). РЛБ має багатофакторну етіо­логію: може бути як одонтогенним, так і неодонтогенним, зумов­леним функціональними розладами, ­структурними ­аномаліями, а також психологічними чинниками (Gil-Martнnez et al., 2018; Matsuka, 2022). Фахівці Національного інсти­туту стоматологічних і черепно-лицевих дослі­джень США (NIDCR) дійшли висновку, що РЛБ чинить негативний вплив на якість життя та психосоціальне функціо­нування (Rikmasari et al., 2017; Athayde et al., 2021), може ­призвести до розвитку депресії, тривожного розладу та ­хронічного стресу, порушень сну та інвалідності (Ananthan and Benoliel, 2020).

Зокрема, фахівці Британського біобанку (UK Biobank) під час дослі­дження виявили сильний двоспрямований зв’язок між хронічним лицевим болем та психологічними чинниками (Melek et al., 2018).

На думку H. Anita et al., депресію можна ­визначити як загальне порушення емоційної сфери, для якого харак­терне погіршення настрою (Aguilar-Latorre et al., 2023; Bernard, 2018). До ознак депресії належать: ­відчуття страждання, пригнічений настрій, смуток, напади ­паніки, а також зниження різних психологічних і когні­тивних функцій, тенденція до ізоляції, демотивація, апатія, абулія, труднощі з відчуттям задоволення, глибоке відчуття безнадійності, рухова загальмованість, гіпотонія, переважно негативні думки, а за тяжких випадків навіть маячення (Machado et al., 2018).

Депресія – ​це багатофакторний розлад із низкою специ­фічних поведінкових або рухових симптомів, які значуще ускладнюють повсякденне життя людини (Bernard, 2018). За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), депресія є провідною причиною інвалідизації у світі, вражаючи понад 264 млн осіб у всіх вікових групах (Aguilar-Latorre et al., 2023).

Крім того, депресія негативно позначається на якості життя людей, призводячи до високого рівня захворюваності (Machado et al., 2018).

Під час дослі­джень, присвячених з’ясуванню зв’язку між РЛБ і депресією, отримано суперечливі результати щодо причинно-наслідкового зв’язку: досі не визначено, чи то РЛБ призводить до розвитку депресії, чи ­навпаки. У дослі­дженні K. Bдck et al. (2020), за участю 1059 жінок віком 38‑50 років, було встановлено, що 77% пацієнток із хронічним РЛБ мали ознаки депресії та погіршення якості життя (Bдck et al., 2020). В іншому дослі­дженні із залученням 303 пацієнтів із різними діагнозами РЛБ було виявлено значущий зв’язок між депресією та числен­ними скаргами на біль (Greenberg et al., 2022).

За даними дослі­дження М. Jeremic-Knezevic et al. (2021) за участю 200 жінок віком 18‑65 років, 40,4% осіб із РЛБ не мали ознак депресії, тоді як 30,8% мали легкі та помірні симптоми депресії, а 28,8% – ​тяжкі. Ці резуль­тати суперечать даним попередніх дослі­джень, згідно з якими вважалося, що поширеність депресії серед осіб із РЛБ завжди є високою (Bдck et al., 2020; Fong et al., 2021; Karamat et al., 2022).

Тож, зважаючи на суперечливий характер результатів попередніх дослі­джень, H. Anita et al. поставили за мету надати докази зв’язку між РЛБ і депресією, виконавши систематичний огляд наявних натепер даних дослі­джень. Результати цього огляду, на думку авторів, сприятимуть загальному розумінню природи РЛБ та його зв’язку з психічними розладами, зокрема депресією, і їх можна використовувати як наукову базу для визначення відповідних лікувальних процедур та стратегій профілактики.

Матеріали та методи дослі­дження

Стратегія пошуку публікацій базувалася на методі здійснення систематичних оглядів літератури відповідно до рекомендацій щодо бажаних параметрів звітності для систематичних оглядів і метааналізів (PRISMA) (Perera et al., 2022).

Дослі­дження мали відповідати таким критеріям:

1. публікації англійською мовою;
2.  за участю пацієнтів (не на тваринних моделях);
3. публікації, здійснені впродовж 2012‑2022 рр.;
4. міжгрупові спостереження щодо кореляції між РЛБ і депресією.

Систематичні огляди та метааналізи були виключені. Пошук публікацій здійснювали в базах даних PubMed, Scopus і Science Direct із використанням таких ключових слів (у різних комбінаціях), як: «депресія», «ротолицевий біль», «зубний біль», «кореляція», «асоціація», «зв’язок».

Ризик упере­дженості та якість дослі­джень, які увійшли до цього систематичного огляду, визначали за допомогою відповідного інструменту, розробленого Інститутом ­джоанни Бріггс (JBI; Аделаїда, Австралія) – ​опитувальника для критичного оцінювання JBI Critical Appraisal Checklist (JBI CAC) (Suбrez-Lуpez et al., 2012).

Зокрема, JBI CAC використовували для оцінювання мето­дологічної якості дослі­джень та визначення ­ступеня потенційних упере­джень, пов’язаних із дизайном, досліджу­ваними втручаннями та аналізом результатів.

Цей інструмент дає змогу розділити дослі­дження на три групи згідно з ризиком упере­дженості:

1. низький (>75% критеріїв оцінювання);
2. помірний (50‑74% критеріїв оцінювання;
3. високий (<49% критеріїв оцінювання) (Rossi-Fedele et al., 2019).

Відповідно до оцінки всі статті, розглянуті в систематичному огляді, мають низький ризик упере­дженості, а отже, вважаються дослі­дженнями високої якості. Було визна­чено, що якість включених до огляду публікацій є високою, а ризик упере­дженості – ​низьким. Дані до кожної статті містили інформацію про: ім’я автора / авторів, назву і рік публікації; характерис­тики вибірки (розмір, кількість осіб із депресією, РЛБ, віковий діапазон); інструменти оціню­вання депресії та РЛБ; методи статистичного аналізу; інтер­претацію результатів.

Результати дослі­дження

Внаслідок пошуку було відібрано 12 статей, які відповідали критеріям включення. Показники їх оцінювання за JBI CAC становили понад 70%, що класифікується як «дослі­дження високої якості». Аналіз публікацій засвідчив, що для всіх дослі­джень було чітко визначено критерії включення до вибірки; детально охарактеризовано учасників та умови; ефективність застосовуваних підходів до лікування та отриманих результатів ­оцінено за допомогою валідних інструментів; для ­визначення ­стану пацієнтів застосовано об’єктивні стандартні критерії. У трьох статтях виявлено відомості про вплив супереч­ливих чинників; у семи – ​застосовано ­стратегії коригування впливу цих чинників, у решті – ​подібні стратегії не застосовували або не було відповідних ­даних. ­Належні методи статистичного аналізу отриманих результатів застосовано в 11 дослі­дженнях. Результати аналізу всіх 12 статей представлено в таблиці.

Так, із 12 включених до огляду публікацій із результатами перехресних дослі­джень у двох повідомлялося про загальний РЛБ, у семи вивчали дисфункції скронево-­нижньощелепного суглоба, а в трьох – ​інші типи РЛБ. Три дослі­дження за участю пацієнтів із РЛБ повідомляли про три різні його типи, а саме: синдром печіння в порож­нині рота, стійкий ідіопатичний лицевий біль і біль за хронічного риносинуситу (Sato Boku et al., 2021; Kazi et al., 2021; Cox et al., 2016).

В інших дослі­дженнях РЛБ взяли участь пацієнти з дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба, ­міалгічним, артралгічним та міофасціальним болем, остеоартритом і остеоартрозом (Jeremic-Knezevic et al., 2021; Lee and Auh, 2022).

Зокрема, у дослі­дженнях виявлено різну тривалість РЛБ. У більшості дослі­джень брали участь пацієнти з різними діапазонами тривалості больового синдрому. Одинадцять статей фокусувалися на хронічному РЛБ (Jeremic-Knezevic et al., 2021; Sato Boku et al., 2021; Kazi et al., 2021; Omezli et al., 2023; Chuinsiri and Jitprasertwong, 2020; Saki et al., 2021; De la Torre Canales et al., 2020; Lee and Auh, 2022; Bhalang et al., 2020; Cox et al., 2016; Asquini et al., 2021; Wieckiewicz et al., 2022). Ще в одній статті дослі­джували як гострий / підгострий, так і хронічний тип РЛБ (Asquini et al., 2021).

Автори публікацій використовували різні шкали оціню­вання РЛБ та депресії. Найчастіше – градуйовану шкалу оцінювання хронічного болю (GCPS), можливо, тому що за нею легко визначати тяжкість болю та пов’язаної з ним інвалідизації (Jeremic-Knezevic et al., 2021; De la Torre Canales et al., 2020; Bhalang et al., 2020; Asquini et al., 2021; Wieckiewicz et al., 2022; Sharma et al., 2021).

Серед використаних інструментів:

• Діагностичні критерії дисфункції скронево-нижньо­щелепного суглоба (ДК / ДСНЩС) (Kazi et al., 2021; Omezli et al., 2023; Chuinsiri and Jitprasertwong, 2020).
• Шкала катастрофізації болю (PCS) (De la Torre Canales et al., 2020; Lee and Auh, 2022).
• Для оцінювання рівня болю застосовували:
• Короткий опитувальник щодо сприйняття хвороби (B-IPQ).
• Коротку форму опитувальника BPI (BPI-SF).
• Коротку форму опитувальника Мак-Гілла для встановлення інтенсивності болю (SF-MPQ).
• 22-пунктовий тест оцінювання наслідків синоназальної патології (SNOT‑22).
• Візуальну аналогову шкалу (ВАШ).
• Шкалу оцінювання інтенсивності болю (CPI).
• Тест на оральну поведінку (OBC).
• Індекс інвалідизації при риносинуситі (RSDI),
• Опитувальник щодо оцінювання виразності больового синдрому (BPI) (Sato Boku et al., 2021; Kazi et al., 2021; Saki et al., 2021; Lee and Auh, 2022; Bhalang et al., 2020; Cox et al., 2016).

Для оцінювання депресії в розглянутих статтях також використовували різні інструменти. У трьох статтях наведено результати за госпітальною шкалою оцінювання тривоги та депресії (HADS) (Kazi et al., 2021; Saki et al., 2021; Asquini et al., 2021). Цю шкалу нині успішно застосовують для оцінювання тяжкості та наявності епізодів депресії і тривожних розладів в осіб із соматичними та психічними захворюваннями, пацієнтів, яким надають первинну медичну допомогу, та представників загальної популяції (Bjelland et al., 2002).

У двох дослі­дженнях використовували шкалу Бека для оцінювання депресії (BDI), 90-пунктовий опитувальник для діагностування психічних розладів, переглянуту версію (SCL‑90R), 2-, 4- і 9-пунктові опитувальники щодо стану здоров’я пацієнта (PHQ‑2; PHQ‑4 і PHQ‑9) (Jeremic-Knezevic et al., 2021; Sato Boku et al., 2021; Omezli et al., 2023; Chuinsiri and Jitprasertwong, 2020; Saki et al., 2021; De la Torre Canales et al., 2020; Cox et al., 2016; Wieckiewicz et al., 2022).

У решті дослі­джень використовували: шкалу Гамільтона для оцінювання депресії (HDRS); опитувальник для діагностування депресії (SCL-DEP); опитувальник для діагностування соматичних симптомів (SCL-SOM); опитувальник щодо стурбованості дисморфічними розладами (DCQ); 7-пунктовий опитувальник щодо генералізова­ного тривожного розладу (GAD‑7); тест-опиту­вальник Бека для оцінювання депресії (BDI‑II); ­шкалу ­оцінювання стресу, спричиненого COVID‑19 (CSS); 27-пунктовий опитувальник щодо копінг-стратегій (CSQ) (Sato Boku et al., 2021; De la Torre Canales et al., 2020; Lee and Auh, 2022; Asquini et al., 2021).

У сімох дослі­дженнях встановлювали коефіцієнти коре­ляції Спірмена, які визначають зв’язок між РЛБ і депресією (Jeremic-Knezevic et al., 2021; Sato Boku et al., 2021; Chuinsiri and Jitprasertwong, 2020; De la Torre Canales et al., 2020; Lee and Auh, 2022; Bhalang et al., 2020).

В одному дослі­дженні для з’ясування такого ­зв’язку було використано коефіцієнт кореляції Пірсона, у двох – ​для оцінювання кореляції застосовували метод хі-квадратів, згідно з яким пацієнти з РЛБ мали вищі оцінки депресії (Kazi et al., 2021; Omezli et al., 2023; De la Torre Canales et al., 2020).

В інших двох статтях зв’язок між РЛБ і депресією було встановлено за допомогою логістичного регресійного аналізу та однобічного коваріаційного ­аналізу (ANCOVA): у пацієнтів із РЛБ оцінки депресії були ­вищими порів­няно з учасниками без такого болю (Wieckiewicz et al., 2022; Saki et al., 2021). За результатами дослі­джень, у ­більшості публікацій продемонстровано позитивну коре­ляцію між РЛБ, особливо спричиненим ­дисфункцією скронево-­нижньощелепного суглоба, і депресією.

Обговорення

РЛБ може виникати в тканинах пародонту, ­м’язів, крово­носних судин, скронево-нижньощелепного ­суглоба, слинних залоз, кісток або зубів. Розуміння процесів і особ­ливостей РЛБ за його маніфестації має вирішальне значення як для встановлення діагнозу, так і для лікування таких пацієнтів. Часто ті, хто скаржаться на РЛБ, мають інші захворювання, які чинять вплив на виразність болю. Це робить обстеження, діагностування та ­лікування паці­єнтів із РЛБ складними та багатогранними процесами. Встановлення діагнозу та ефективність терапії залежать від виявлення клінічних форм хронічного болю та багатьох причин, які впливають на нього. Ретельне вивчення історії хвороби допомагає медпрацівникам встановлювати достовірний діагноз (Taheri et al., 2022). Тому для поліпшення ефективності діагностування та терапії важливо дослі­джуватичинники, які потенційно пов’язані з хронічним РЛБ.

Хоча лікування гострого РЛБ зазвичай не зумовлює проблем, діагностування стійкого РЛБ та призначення ефективної терапії може бути складнішим завданням. Біль у ротолицевій ділянці, що зберігається понад три місяці, називають хронічним РЛБ (Taheri et al., 2022; Priyank et al., 2023). За такого типу болю може виникати сенсорний і емоційний дискомфорт, що своєю чергою посилює больові відчуття. Це викликає адаптаційні реакції, які стимулюють безперервне вивільнення кортизолу протягом тривалого періоду, що призводить до розладів психіки, зокрема й депресії (Melek et al., 2018; Taheri et al., 2022; Priyank et al., 2023; Jones et al., 2019).

А. Karamat et al. (2022) також вивчали  зв’язок між хроніч­ним РЛБ і розладом психіки (депресією). На їхню думку, РЛБ може чинити вплив на тяжкість депресії. Паці­єнти з декількома типами такого болю мали значно ­тяжчі симптоми депресії порівняно з тими, хто страждав від РЛБ одного типу. У дослі­дженні нейропатичного РЛБ було отри­мано подібні результати.

Застосовуючи ­шкалу HADS для оцінювання поєднаних розладів психіки (тривоги й депресії), P. Lopez-Jornet et al. (2015) виявили позитивну кореляцію між ознаками синдрому печіння в порожнині рота, порушенням сну та супутніми захворюваннями. За ­даними ­регресійного аналізу, ймовірність ­погіршення якості сну зростала в 1,26 раза з кожним збільшенням на 1 бал показника оцінювання депресії за HADS. Результати попередніх дослі­джень підтвер­джені висновками систематичного огляду H. Anita et al., згідно з якими пацієнтам із РЛБ притаманні вищі оцінки депресії, що свідчать про більшу тяжкість її симптомів порівняно з особами без такого болю. Скронево-­нижньощелепний біль є одним із найпоширеніших ­типів хронічного РЛБ (Taheri et al., 2022). Це узго­джується з результатами поточного систематичного огляду, згідно з якими більшість обстежених пацієнтів мали симптоми дисфункції скронево-нижньощелеп­ного суглоба. Дані дослі­дження за участю 737 осіб із дисфункцією скронево-­нижньощелепного суглоба, роз­ділених на групи пацієнтів із больовим синдромом і без ­нього, підтвердили взаємозв’язок вказаної дисфункції й психо­соціальних чинників, які є частиною складнішого ­зв’язку між болем і психопато­логією, зокрема симптомами депресії та соматизацією (Bдck et al., 2020; De la Torre Canales et al., 2020).

Також у дослі­дженні M. M. Omezli et al. (2023) підтвер­джено значущий зв’язок між розвитком і тяжкістю симптомів дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба і епізодів депресії. Доведено, що пацієнти з ­дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба мали у 1,9 раза ­вищий ризик розвитку депресії.

У дослі­дженні, присвяченому вивченню кореляції між болем і депресією у пацієнтів із міалгією та артралгією, виявлено кореляцію (від незначної до значущої) між РЛБ і депресією. За отриманими результатами, у тих, хто страждав на міалгію та артралгію, зумовлені дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба, спостерігався підвищений рівень симптомів депресії (Lee and Auh, 2022). Можливою причиною було названо те, що у пацієнтів можуть бути тяжчі форми депресії, пропорційні кількості фізичних симптомів. Отже, в осіб із кількома діагнозами, зумовленими дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба, підвищується рівень соматизації та тяжкості депресії (Jeremic-Knezevic et al., 2021; De la Torre Canales et al., 2020; Lee Y-H, Auh, 2022). Це робить депресію станом, який є коморбідним дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба і збільшує його поширеність і тяжкість (Omezli et al., 2023; Lee Y-H, Auh, 2022).

Частіше депресію виявляли у пацієнтів із хронічною дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба порівняно з тими, у кого симптоми цієї дисфункції є гост­рими / підгострими, або без такої дисфункції (Asquini et al., 2021). Про епізоди депресії як супутнього захворювання в пацієнтів із РЛБ також повідомлялося в кількох статтях, проаналізованих у цьому систематичному огляді (Kazi et al., 2021; Chuinsiri and Jitprasertwong, 2020; Asquini et al., 2021).

На думку H. Anita et al., це узго­джується з поперед­німи теоріями, згідно з якими депресія є супутнім захворюванням в осіб із хронічним болем. Це призводить до збільшення ймовірності інвалідизації та зниження якості життя, спричинених болем (Ananthan et al., 2020; Kazi et al., 2021; Wieckiewicz et al., 2022). За даними дослі­джень, включених до цього комплексного огляду, у тих, хто страждає від РЛБ, зокрема із синдромом ­печіння в порожнині рота і стійким ідіопатичним лицевим ­болем, може бути тяжчий перебіг депресії, спричиненої больовим синдромом (Sato Boku et al., 2021). Результати поперед­ніх дослі­джень також підтвер­джують цей висновок, демонструючи, що тяжкість болю пов’язана з тяжкістю депресії (Michaelides and Zis, 2019). Це може бути результатом підвищення рівня кортизолу після ушко­джень тканин, що призводять до РЛБ (De Ridder et al., 2021). Також є повідомлення про те, що РЛБ може активувати гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникову вісь, яка чинить вплив на вивільнення кортизолу (De Ridder et al., 2021; Jones et al., 2019; Renton, 2020).

Автори огляду зазначають, що депресія може виникнути й через зниження надхо­дження до центральної нервової системи моноамінових нейромедіаторів, як-от 5-гідро­кситриптамін (серотонін) і норадреналін, (Lee and Auh, 2022). Внаслідок чого відбувається порушення певних структур, що призводять до виникнення болю в ротолицевій ділянці (De Ridder et al., 2021; Shinoda et al., 2019). На зв’язок між депресією та РЛБ також може мати вплив посилення експресії таких цитокінів, як інтер­лейкін 1-бета (ІЛ-1β), фактор некрозу пухлин α або ІЛ‑6, що спричиня­ють запальну реакцію в центральній нервовій системі (Cox et al., 2016). У декількох дослі­дженнях продемонстровано, що наявність депресії може посилювати ознаки больового синдрому (Jeremic-Knezevic et al., 2021; De la Torre Canales et al., 2020). Довша тривалість симптомів РЛБ у пацієнтів є важливим предиктором тяжкості депресії (Lee et al., 2022).

Незалежно від наявних доказів зв’язку між РЛБ і депресією, потенційним обмеженням представленого систематичного огляду автори вважають те, що в розглянутих дослі­дженнях використовували різні шкали оцінювання депресії. На їхню думку, однорідність доказів забезпечила б більш чітке узагальнення.

Висновки

Підсумовуючи, H. Anita et al. зазначають, що РЛБ у пацієнтів часто супрово­джується супутніми захворюваннями, зокрема депресією. У систематичному огляді, у якому узагальнено результати попередніх дослі­джень, присвячених цій проблемі, було підтвер­джено зв’язок між РЛБ і депресією. Також продемонстровано позитивну кореляцію між цим РЛБ і депресією. Власне, хронічний тип вказаного болю може діяти як тригерний чинник збільшення тяжкості депресії. Результати систематичного огляду можуть бути підставою для створення рекомендацій із ведення пацієнтів із РЛБ, згідно з якими, обира­ючи тактику лікування, слід брати до уваги роль супутніх психічних захворювань, зокрема депресії.

Підготувала Наталія Купко

Тематичний номер «Неврологія. Психіатрія. Психотерапія» № 2 (69) 2024 р.